Ужгород
місто сакур і чеських гідрантів

Поворозник Кристини
До Ужгорода з Києва найкраще добиратись на прямому потязі ''Київ-Ужгород''. Він здійснює регулярні рейси протягом дня, тому завжди є можливість обрати найзручніший варіант. Орієнтовна вартість квитка для студентів- 70 грн.
Зі Львова найпростіше добиратись на електричці. Вартість студентського квитка - 25 грн.

Колорит Закарпаття чудово відчувається ще у електричці. Роми співають пісень (ромів зі Львова до Ужгорода завжди їздить багато). А за вікном - чудові краєвиди (якби вікна електричок мили хоча б трохи частіше - можна було би навіть ахнути)
Перший залізничний вокзал був зведений в Ужгороді у 1905 році. З тих пір його не реконструйовували. Сучасного вигляду він набув у 2004 році. Будівництво тривало всього 8 місяців. Тодішній прем'єр-міністр Віктор Янукович вручив ключі від нової будівлі міському голові.
З вокзалу до центру міста можна доїхати на таксі (у місті дуже дешеві служби). Але насправді викликати і дочекатись водіїв не так уже й легко (у них надзвичайно багато замовлень, з якими вони не можуть впоратись). Тому набагато простіше доїхати до центральної частини міста на маршрутці, яка стартує одразу на вокзалі.
Прогулянку варто розпочати на центральній вулиці - Корзо. На початку 20 ст. на цій вулиці жило чимало заможних ремісників. Магазинчики були переважно єврейські. Тут можна було придбати все, що забажаєш. Після вдалого шопінгу можна було відпочити у одній з кав'ярень чи кондитерських. З часом мало що змінилось. Тільки на превеликий жаль з'явилося дуже багато рекламних вивісок (це трохи псує вигляд будівель і вулиць). Також вітрини деяких магазинів можуть трохи відлякувати (в принципі, у Львові існує схожа проблема). На Корзо завжди дуже багато людей. Можна відвідати новостворену пекарню Boulangerie (відкрила моя колишня сусідка-модель, яка підписала контракт із Chanel і тривалий час жила у Парижі), або в ''Астіці'' (там дуже дешева і смачна піца)

Далі можна піднятись до Хрестовоздвиженського кафедрального греко-католицького собору. Він був зведений у 18 столітті; є пам'яткою архітектури. Храм виконаний у стилі рококо. Імператриця Марія-Терезія віддала храм у користування греко-католикам. У середині церкви знаходиться іконостас у стилі бароко, Стіни та ікони розписані відомим художником Йосипом Бокшаєм. У підземеллях собору є крипта, де поховані місцеві єпископи. Навпроти собору є маленький сквер, присвячений австрійській імператриці Марії-Терезії. Поряд - угорська бібліотека. Я туди завжди навідувалась у дитинстві з подругою, яка навчалась в угорській гімназії
Ужгородський замок був зведений у 19 столітті. На той час замок мав вигляд дерев'яної фортеці. Кам'яний замок, який можна побачити зараз - це плід старань графів Другетів, які володіли цими землями понад 350 років. Зараз у замку знаходиться краєзнавчий музей. На подвір'ї знаходиться статуя Геракла. Її до замку перевезли після Першої світової війни із санаторію, що знаходився в с. Ужок (моя бабуся походить звідти). Санаторій розбомбили, а статуя залишилась. Власне звіки взявся цей Геракл: його санаторію подарував вдячний пацієнт, який вилікувався, вживаючи мінеральну воду, яку там розливали.
Кондитерська ''Shtefanyo'' відкрила свої двері для відвідувачів у 2014 році. Її засновник, чиїм, власне, іменем і був названий заклад - відомий в Ужгороді кондитер (є призером багатьох змагань). Він розробив рецептуру фірмовий торта ''Ужгород''. До нього в гості варто йти за свіжою випічкою та тістечками. Скажу чесно - дууже смачно.
Першу ужгородську синагогу побудовали в 1794 році. Проте з початком XX вона стала жертвою пожежі — і постала потреба в новій будівлі. У 1904 році з'явилась сучасна будівля. Зараз там знаходиться Закарпатська обласна філармонія, часто відбуваються концерти дитячої творчості, тощо. Також там є орган.
Липова алея є найдовшою в Європі. Її протяжність - 2 км 200 м. Знаходиться вона на набережній Незалежності. Липи засадили за часів Чехословаччини у 1928 році. Тут посаджено кілька видів лип, які цвітуть зазвичай у червні. Із набережної відкривається чудовий вид на річку Уж. Тут завжди можна спустися до води і перепочити, милуючись краєвидом. На початку алеї розташована одна із найстарших шкіл Ужгорода, яка збудована у 1912 році і є пам'яткою архітектури. В ній навчались моя мама, тітка і я :)
Малий Галагов – це чеський мікрорайон, забудований під час чехословацького панування. Ця місцевість колись була болотом, нею протікала притока Ужа – Малий Уж, який згодом довелося направити в труби. Весь район вимощений бруківкою. Є монументальні будівлі у стилі конструктивізму. Усе ж головною родзинкою в Малому Галагові є вулички, засаджені сакурами. Для того, аби побачити їх цвіт - треба приїжджати в Ужгород у квітні.
У якості квесту можна пошукати у місті празькі пожежні гідранти. Вони з'явились тут у 1930 році — за часів входження Підкарпатської Русі до складу Чехословацької Республіки. Колись ужгородських гідрантів налічувалось близько трьох сотень, а зараз залишилось 68, і з кожним роком стає дедалі менше. Історія цих культових міських артефактів нерозривно пов'язана з історією міського водогону та підприємством Ярослава Матічки — виробником гідрантів з Праги. Наразі активісти збирають кошт на їх реставрацію.
Ну і насамкінець - Ужгород - це спокій і затишок:)
All photo and video materials belong to their owners and are used for demonstration purposes only. Please do not use them in commercial projects.
Made on
Tilda